У процесі господарської діяльності підприємств операція з надання або одержання безпроцентної фінансової допомоги є досить розповсюдженою.

Правовідносини між позичальником та надавачем фінансової допомоги регламентуються Цивільним кодексом.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості.

Щодо визнання доходу від операцій з розповсюдження подарунків у рекламних цілях з метою його оподаткування податком на прибуток, слід зазначити наступне. У пп. 14.1.13 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ) безоплатно наданими товарами визначаються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або будь-яка компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Згідно з пп. 14.1.202 ПКУ продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Особливості обліку податку на прибуток платників, які придбавають торгові патенти

Розглянемо деякі особливості, що виникають при оподаткуванні податком на прибуток у платників, які здійснюють діяльність, що вимагає придбання патенту.

Згідно з п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу податок розраховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151, від податкової бази, встановленої відповідно до ст. 149 Кодексу.

Податок, отриманий від діяльності, що підлягає патентуванню згідно з розділом XII Податкового кодексу, належить перерахуванню до бюджету в сумі, визначеній у розділі III цього Кодексу і зменшеній на вартість придбаних торгових патентів на право здійснення такого виду діяльності.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку із числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає віднесенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням цього від'ємного значення попереднього року в складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Загальні правові основи торговельної діяльності

Торговельна діяльність в Україні на сьогодні є однією з найпоширеніших форм підприємництва. У статутних документах будь-якого підприємства як вид підприємницької діяльності найчастіше зазначається торгівля.

Для того щоб з'ясувати, що означають поняття торговельної діяльності, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі та інші терміни, пов'язані з торговельною діяльністю, слід звернутися до законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. У п. 3 ст. 263 цього Кодексу наведено форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб'єкти господарювання: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.